Позакласні заходи

У небо, калита, у небо 

Через зал ідуть дівчата, одягнені по-зимовому, співають пісню “А в тому саду”. 

Дівчата:           Слава Ісусу Христу!

Господиня:      Навіки слава! Як добре, що ви прийшли, бо я вже зачекалася на вас. Адже сьогодні Андріївський вечір!  А чи принесли коржа, дівчата?

Дівчата:           Принесли!

Оксана:            Ось вона, калита, яка гарна! (виймає з кошика великого коржа, загорнутого у рушник). А ще принесли і квача з сажею.

Наталка:          А де ж ми її причепимо?

Господиня:      А ось тут, на сволоку, під самими дверима. Допоможіть мені, дівчата.

Дівчата беруть калиту, прив’язують до неї червону стрічку, другий кінець якої протягують через сволок так, щоб, коли смикнути за нього, калита підстрибувала вгору, і співають “У небо, калита, у небо...”

У небо, калита, у небо,

А ти, сонечку, підіймись:

Ми калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо...

Господиня:      Дивлюся на вас, дівчата, і згадую, як розповідала мої бабуся і матінка, що коли вони були молодими, так само збиралися на вечорниці. Вишивали, пряли, дерли пір’я на подушки і обов’язково співали, бо без пісні нема діла. Пісня, як душа народу, завжди з ним – і в горі, і в радості. А так, як у нас сьогодні свято, то заспіваймо жартівливої, щоб серце моє звеселіло і помолодшало років на десять...

Дівчата співають пісню “Чом я не хазяйка”.

Господиня:      Ось і вареники з капустою зліпили. Дівчата, а де ж ваші хлопці? Може, вони не прийдуть?

Марійка:          Як не прийдуть! Прийдуть обов’язково! Але, коли будемо ворожити, то відпровадимо їх, бо ворожити при хлопцях не можна.

Анничка:         Прийдуть! Куди ж вони подінуться! А ми їх пригощати будемо. Дивіться, дивіться, скільки пиріжків напекли: і з маком, і з сиром, і з квасолею, і з капустою... На будь-який смак!

За дверима чути стукіт.

Леся:               Ой, там щось грюкнуло!

Орися:             То хлопці, напевно... Дівчата! Готуймося! Зараз хлопці зайдуть, будемо їх сажею мастити!

Чути новий гуркіт за дверима. Дівчата вирішують подивитися, що це. Відчиняють двері.

Оксана:            То ж Тарас! (хапають його за руки, затягують до хати) Ах ти, негіднику! Хотів підперти двері, щоб не відчинялися, і прив’язати вінки до стріхи!

Наталка:          Невже хотів нам шкоди наробити?

Марійка:          Ну, то зараз покараємо тебе! Вкинем тебе, приміром, у воду або сажею вимастимо.

Тарас:              Та відпустіть мене, дівчата!

Анничка:         Ні, не відпустимо. Хіба що відгадаєш наші загадки... Тато високий, мама широка, син зрячий, невістка сліпа. Що це?

Тарас:              Небо, земля, день, ніч.

Дівчата:           Відгадав!

Леся:               А цю загадку відгадаєш? Скатертина біла увесь світ закрила. Що це?

Тарас:              Сніг!

Дівчата:           І цю відгадав!

Орися:             А ось цю, напевно, не відгадаєш. Мати – гладуха, дочка – краснуха, син – кучерявий.

Тарас:              А от і цю відгадаю! піч, вогонь, дим! Відпустіть, дівчата!

Тарас жалібно співає “Чи я, тату, не доріс...”

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чи не люблять дівчата.

Оксана:            Як же так? Сьогодні свято, ми чекаємо на вас, хлопців, а ти заважаєш нам вечерю готувати.

Тарас:              Вибачте, дівчата! Я більше не шкодитиму, а як відпустите, веселих хлопців повну хату приведу.

Дівчата:           А не обманеш? Правда, приведеш?

Тарас:              Їй-богу, приведу.

Дівчата відпускають Тараса. Відчиняються двері і до світлиці заходять парубки, співаючи пісню “Добрий вечір, дівчатонька”.

Хлопці:            Добрий вечір добрим людям! Чи приймете нас до гурту, дівчата?

Оксана:            Чому б не прийняти? Приймаємо! Але спочатку скуштуйте калиту!

Господиня:      Ну, хлопці, чи хоче хто калиту кусати?

Хлопці (хором):           Я хочу!

 Дівчата:  А як не вкусите, то ми вас будемо сажею мазати

Наталка:          Дівчата, давайте і ми спробуємо вкусити калиту! 

марійка:          А тепер, хлопці, заспівайте нам гарну пісню...

Хлопці співають пісню “Розпрягайте, хлопці, коні”.

Господиня:      Ой, як гарно ви співаєте, хлопці! Давайте, я вас усіх наділю калитою.

Господиня ділить калиту на всіх.

Господиня:      А тепер запрошую всіх до столу на вареники з капустою. Сідайте парами – хлопець з дівчиною. Обирай собі пару першим, Андрію, бо ти першим вкусив калиту і сьогодні твоє свято.

 Господиня: Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата: Хочемо!

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може

і я помолодію біля вас.

Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до

порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і

перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову

переставляє вперед і так аж до порога.

Гадання на книжці. Брали будь-яку книгу, задавали питання і загадували сторінку і рядок. Загадувати можна було до трьох разів. Найкраще гадалося чомусь на сучасній українській прозі: Ульяненко, Забужко і таке інше.

Гадання на обручці. Золоту обручку підвішували на волосині тієї, кому гадали, опускали в склянку, до половини наповнену водою, і чомусь тричі стукали об дно. Тоді піднімали до країв склянки, обручка на волосині оберталась, і по тому, скільки разів вона дзенькне по склянці, поки зупиниться, визначали, в скільки років дівчина вийде заміж.

Господиня: На вечорниці на Андрія до дівчат приходили хлопці, і там змагалися у переспівах”.  по черзі будемо співати пісні, в який би згадувалися імена людей.

Гадання на трьох тарілках. Під кожну з однакових тарілок клалася обручка, носовичок чи копійка. Тут уже було чисте везіння: вибравши всліпу одну з тарілок, можна було дізнатись, чому вийдеш заміж - з кохання, з розрахунку чи "за потребою".

Дівчата розкладають в чотири куточки кімнати речі. В один- хліб, другий- гроші, третій-стакан, четвертій- дзеркало. яку річ вибереш закритими очами ввійшовши в кімнату такий буде твій суджений.
хліб-роботяга,

стакан- пияк, гроші- багач, дзеркало- бабник.Дівчата відрізають нитки однакової довжини, та підпалюють їх. У якої з дівчат нитка першою догорить, та першою і одружитьсяШукали своєї долі і на сірниках. На тарілку з водою клали два сірники: один – то хлопець, другий – то дівчина. За подихом повинні вони разом зійтися.  
Увага! Увага!
Спішіть поспішайте!
Господарі й гості,
Ідіть, не минайте!
На свято Вас просим
Гуртом, поодинці
Чекають на Вас тут
Словесні гостинці.
2 ведучий
Всіх ми раді привітати!
Всіх запрошуєм на свято!
Буде посмішок багато,
Буде радість, буде казка.
Відпочиньте ви, будь ласка.
Любі друзі! Ми раді вас вітати на урочистому святі  «Посвята у старшокласники». Сьогодні шкільна родина Поторицької школи І-ІІІ ступенів прийме нове поповнення. Ми  приймаємо в наші ряди старшокласників – це учні 9 класу
Конкурсантам видаються картки з завданням, яке вони виконують без підготовки. Треба пройтися чи показати те, що вказано на аркуші (можна озвучувати):
Клянемось!
Рости достойними громадянами країни, ім`я якій Україна!
Клянемось!
Свято берегти і примножувати традиції рідної школи, народу,
Цінувати розум, честь і згоду!
Клянемось!
Клянемось навчатись на високому рівні,
Щоб нами пишалась школа і рідні.
Клянемось!
Клянемось!
Клянемось!
Клянемось!
Клянемось!
Клянемось!
Клянемось!
Клянемось!
Клянемось!
Ведуча.      Наші старшокласники хочуть звернутися до шкільної родини.
2 учень.
6 учень.
Лунає пісня на мотив «Маленькая страна»
І. Не за горами, за лісами –
Ось на оцій землі,
Наша сім`я тут проживає, - знають її усі.
Ось тут зібралася родина,
Дуже щасливі ми,
Вчитель і учень знову разом,
Друга не залиши.
Приспів:
Мріємо я і ти ,
Мріємо я і ти,
Що всім учитель допоможе,
Правильний шлях знайти.
ІІ. Є і любов, і щастя, й радість
В нашому домі теж.
Вірність і дружба, і повага –
Все це не має меж.
Тут чудеса творяться звичні,горя і зла нема:
Kожен бажає добро творити, бо ми сім`я одна.
Приспів:
Ведуча. Дорогі друзі! Ми ще раз вітаємо вас з сьогоднішнім святом, посвятою вас в старшокласники. Будьте повноправними господарями цього священного Храму Знань. Нехай славою покриється ваш подальший шлях у Поторицькій школі
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Семя вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає,
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану
 Ведучий
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людським намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
 І аж до скону захищена.
 Ведуча
6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".
Ведучий
Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.
 Ведучий
Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
 Ведуча
Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.
 Ведучий
 Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) (827 – 14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.
 У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.
 – Адже ви обоє солуняни, – сказав Михайло, а солуняни всі говорять по – слов’янськи. Я знаю, – додав він, звертаючись до Костянтина, – ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у "Житіях Кирила і Мефодія".
 Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!
За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку на 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р.) Костянтина названо "творцем слов’янського письма".
Ведуча
 Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця .
 Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські народи: російський, український і білоруський.
 В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою "Апостол" надрукована в Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.
 Ведуча
 Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.
1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
1884 р. – закрито всі українські театри.
1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи".
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
 1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.
О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
 Ведуча
Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
 Ведучий
Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...
 Ведучий
Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
 Читець
Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
 Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
(Олесь Лупій "Говоріть")
 Ведуча
Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б". "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".
 Ведучий
"Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".
 Ведуча
Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".
Ведучий
А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд" – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама" – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.
Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.
 Ведуча
Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.
Підтримаємо всі шкільні традиції,
Хай пісня тут лине! Хай сміх скрізь лунає!

Ворожіння зі спалюванням нитки

Господиня:  також на андрія бавилися ще й у «хусточку»

Дівчата тісненько сідають на лавку і по сигналу починають передавати за спиною хустинку не зупиняючись. Хлопці по черзі вгадують у кого в руці хустинка. Коли хлопець називає котрусь з дівчат, то вона має підняти обидві руки. Якщо хусточки в руках немає, хлопець вгадує далі, якщо хустка є – забирає її з лави і вони стають парою до наступної гри.

 Після того як визначилися пари Василь оголошує наступну гру “Війна ложками”. Проводиться жеребкування. “Бої” відбуваються між створеними в минулій грі парами. Дівчатам і хлопцям вручаються по дві ложки. В ложку, яка знаходиться в лівій руці, кладеться щось маленьке (шишка, кулька), а ложкою в правій руці, за сигналом, потрібно фехтувати. Гра закінчується, коли в когось з гравців падає предмет з ложки.

В кінці гри визначається пара переможець. 

Господиня: Дівчата, а може котра з вас ще знає якісь ворожіння?

Уночі проти Андрія дівчина може навіть «побачити» свого судженого. Для цього вона, лягаючи спати, кладе під подушку свій гребінець зі словами: «Суджений, прийди мене розчесати». Якщо їй насниться, що хлопець розчесав їй волосся, значить, це і є майбутній наречений.

Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай - гадати на Андрія.

Господиня: Розкажу, як від старих людей чула.

Андрій - один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона - Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія - Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.

« Козацькому роду нема переводу »

Сценарій  виховного заходу до Дня Збройних Сил України

між учнями 5,6,7 класу 

Обладнання: (1 плакат, 1 маркер, 2 пов’язки)*3 р.; 3 м’ячі, 3 стільці; листочки з написанням продуктів до борщу *3р.; скакалки, корзини* 3р.; концертні номери.

Хід заходу

Вед:  Від краю й до краю

Йде від роду й до роду

Як прислів’я чудове:

Козацькому роду – нема переводу!

Тож наше свято ми проведемо , аби перевірити чи достойні наші хлопці права називатися нащадками славних козаків. А щоб змагання було справедливим ми запросили  старійшин , тобто – членів журі:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Козаччина – то найславетніша сторінка в історії України. І писана вона не тільки ратною славою, а й мудрою талановитою роботою на землі рідній, благородством, лицарством, волелюбністю. Козаки – січовики багато часу проводили в походах... Чуєте. До нас на свято гарним строєм з піснею крокують славні нащадки січовиків. Зустрічаємо  аплодисментами козаків 7 класу!

(Курінний: Курінь, рівняйсь, струнко! З піснею кроком руш!...Курінь... на місці...стій! (Підходить до кошового) Пане кошовий, курінь імені ... на змагання «Козацькому роду – нема переводу» у кількості... чоловік вишикувався! Курінний  - ...

Кошовий: Вільно!

Курінний: ( Повертається , йде до свого куреня, стає на місце) Курінь...вільно!

Вед:   Гарячими оплесками зустрічаємо козаків 6 класу!..(Вхід 6 класу, здача рапорту по тій самій схемі)

           А наймолодших учасників наші вболівальники зустрічають шквалом оплесків. Зустрічаймо козаків 5 класу!..(Вхід 5 класу, здача рапорту по тій самій схемі) (

Вед: Гарні хлопці, нічого й казати. В літературі козаків описували так: «На зріст гарні, проворні, сильні... Характерною рисою козаків була природжена насмішкуватість, яка не покидала їх  навіть у найтяжчі хвилини. Козак не тільки кепкує над іншими, але й над самим собою.» Наші поторицькі хлопці теж люблять пожартувати.

Оголошується І конкурс «Жартують наші козаки». Учасники по черзі із зав’язаними очима будуть підходити до плакату і малювати свого куріного уявного коня, щоб було на кому у бою скакати.

Козаки , готові?..  Почали!

 ( І-й козак із зав’язаними очима малює тулуб, знімає пов’язку, вертається, передає маркер наступному козакові із зав’язаними очима, ІІ-й – йде до плакату , малює голову і гриву і т.д. Журі оцінює творчість команди.)

Вед:  Та-а-а, гарні коні, у хлопців на картинах, тільки от як на них у похід поскачеш? А зараз вони нам і покажуть. Оголошується 2 конкурс « Скачки на конях»! Тільки замість коней у хлопців будуть м’ячі. Увага, І учасник, зажимає м’яч між ногами і по команді скаче з ним до стільця, обходить його і повертається до команди, щоб передати наступному і так далі. Останній козак, доскакавши до команди, високо підіймає м’яч над головою. Умови всім зрозумілі? Приготувалися... Почали!

 Вед:  Запорізькі козаки - люди сильні, витривалі. Від природи мали добре здоров'я. Від хвороб помирали дуже рідко. Часто-густо, коли був вільний час, вони організовували різні змагання між куренями. Я пропоную нашим козакам позмагатися у силі. Тож  оголошується 3 конкурс «Найсильніший козак» . Козаки по черзі виходять наперед і по команді старійшини починають присідати на одній нозі, не торкаючись підлоги іншою ногою, якщо друга нога торкнеться підлоги, рахунок припиняється. Переможе той курінь, у кого найбільша сума присідань. Всі готові?... Почали!

Вед:  От після такого змагання можна і поїсти. А їли козаки за трьох. А готували...пальчики оближеш. От і 4 конкурс « Куховари». На стільці перед кожним куренем лежать листочки із назвами продуктів з яких готують борщ. По моїй команді козаки підходять , читають, відбирають тільки ті назви продуктів з яких можна приготувати борщ і курінний несе відібрані папірці журі. Перемагає та команда яка найшвидше і найправильніше справиться із поставленою задачею. Команди готові?.. Почали!

Вед:   Мали козаки веселу вдачу. вміли вони працювати, вміли і відпочивати. А курінний завжди підтримував козаків. Ось і зараз наші курінні спробують відстояти честь своїх козаків у 5 конкурсі «Конкурс курінних ». Хто з курінних виконає більше стрибків на скакалці протягом 1 хвилини. Зможете з цим справитися, козаки?

Вед:  А ось ввечері, коли відпочивали коні в стайні, коли навкруги все затихало, козаки збиралися навкруг вогнища і придумували різні змагання та забавлянки. А найбільше любили вони влучати в  ціль. Отже 6 конкурс «Влучи в ціль» . Кожен учасник команди кидає  тенісний м’ячик в корзину по 1 разу, хто закине більше м’ячів, той і переможець. Ось перед вами ціль, будьте уважні. Швидкість не головне, головне влучність. Всі готові? Почали

Вед:  Сподобалися мені сьогодні наші юні козаки. Молодці! Та я ще хочу сказати, що вірними їхніми супутниками були пісні та танці. Отже, поки журі підбиватиме підсумки конкурсів,  ми запрошуємо вболівальників, які підготували концертні номери, щоб підняти настрій нашим учасникам.

Журі: ( Оголошує результати конкурсів, переможців змагань)

Вед:  Дякую всім за увагу - учасникам,журі, класним керівникам! До побачення! До нових зустрічей! 

СВЯТО  «ПОСВЯТА В СТАРШОКЛАСНИКИ».
1 ведучий

Шановні гості й школярі!

Ведуча.

Давайте гучними оплесками запросимо їх на сцену.

(Учні 9 кл. під музику разом з класними керівниками піднімаються на сцен       

Ведуча.      Тут кожен учень – творча особистість,

 І кожен педагог у нас – талант.

І школа наша є найкраща в світі,

Скрізь  скромність, простота, порядок, лад. 

1 ведучий      

 В школі, як у родині,

Всі ми діти, всі ми єдині.

Вчителі, як ті батьки

Нас навчають залюбки.

2 ведучий

Скільки нових дисциплін

І спецкурсів, і гуртків…

Нам цікаво тут навчатись

Всім приємно спілкуватись.

1 ведучий

Моя ти школо! Найкраща школо!

Тобі вірність пронесем крізь життя.

І з кожним роком хай міцніє друзів коло -

До тебе стежка не порине в забуття.

2 ведучий

Школо рідна! Моя ти родино!

Моя ти весела маленька країно!

Ти іскри радості даруєш нам,

Пориви нашим незвіданим стежкам.

          

Ведуча.     До  нової життєвої межі ви підійшли разом зі  своїм наставником  – вашим класним  керівником. Їй зараз слово.

(слово класних керівників)

Учні займають місця у залі.

         Ведучий. Головною метою нашого навчального закладу є

         всебічний розвиток особистості кожного школяра , підготовка його до самостійного життя в умовах сьогодення, формування справжнього громадянина України.    Із батьківських обіймів ви вступили  до цього Храму  Знань. Тут ви вивчаєте і будете вивчати основи наук. Ви повинні стати справжніми громадянами незалежної України.        

       Ведуча.      Сьогодні перед нашими очима стануть справжніми старшокласниками учні 9 класу. І я сподіваюсь, що ви отримаєте задоволення від спілкування і надовго залишаться у вас приємні спогади.

Отож, всідайтесь зручніше,

І не шуміть, сидіть тихіше.

Ми вечір наш розпочинаєм,

І до уваги закликаєм!

Перед нами учні 9 класу, це команда зі своїм капітаном, тобто старостою. Думаю, що гідно оцінять готовність стати старшокласниками учнів наше вельмишановне журі у складі

       Ведуча.     Для того, щоб прийняти 9 клас до гурту старшокласників школи, вони повинні пройти ряд випробувань. 9 клас ви готові до випробувань?

 Випробування 1. «Ось ми які…» Ви повинні презентувати свій клас, розповісти про нього,про шкільне життя потім кожен учень про себе   і т.д.

Слово надається учням 9 класу.

(Презентація класу)

Ведуча.      Ось такий у нас 9 клас. Давайте поаплодуємо їм.

Музичне вітання. Український танок дарують вам дівчатка з 8 класу.

         Ведуча. А зараз ми перевіримо, чи готові наші девятикласники стати аксакалами шкільного життя. чи добре вони підготувалися до почесної ролі. Як  добре вони готові до наступного завдання?

Випробовування 2. «Розгадай»  

 Ви повинні зі слів-підказок скласти речення і записати його на аркуші паперу

1 підказка: Колюча, чарівна.

2. Цей веселковий колір під № 6

3.Вова+Юля= ? (Дієслово)

4. 33-я буква українського алфавіту.

Відповідь: я люблю червону троянду

      

Ведуча.      Ви знаєте, що школа у нас незвичайна. Тут навчаються розумні, талановиті діти. І хотілось би знати який інтелектуальний рівень у наших девятикласників, на скільки добре у них розвинене логічне мислення. 

Випробування 3.  «Інтелектуальний марафон».

Учні отримують по одному запитанню. 5 секунд – і відповідь готова, або її не має.

1.     Яку квітку в Америці називають квіткою богів?      (Чорнобривці)

2.            Сота частина числа .                                                 (Відсоток).

3.            Що об'єднує крокодилів, черепах, змій.                       (Відкладають яйця).

4.     Яку гру в Стародавній Індії називали грою царів?                        (Шахи).

5.            Улюблена комаха секретних служб.                                           (Жучок).

6.            Те, що тупішає зі збільшенням градусів.                           (Кут).

7.            Земля на столі- це … (Глобус).

8.            Документ, який дає право користуватися транспортом.  (Білет).

9.      Машина часу. (Годинник).

10.                 Полюс холоду в квартирі. (Холодильник).

11.                 Частина руки яку важко вкусити. (Лікоть).

12.                 Коли доба коротша, взимку чи влітку? (Однакова).

13.                  Орган  сприйняття запахів (Ніс).

14.                 Гриб у горошок. (Мухомор).

15.                 З чого починається цирк? ( З манежу ).

16.                 Яку гру називають грою Гулліверів? ( Баскетбол.)

17.                 Шкільна сорокопятихвилинка (Урок)

18.                 Сонце закоханих (Місяць).

19.                 Який транспорт у перекладі означає «Швидка нога»? (Велосипед)

20.                 Найпоширеніша на землі хімічна сполука. (Вода)

21.                 Що об’єднує Північну Ірландію, Уельс, Англію та Шотландію? (Велика Британія).

22.                 Найбільша за площею країна в світі. (Росія)

23.                 Друга за площею країна в Європі? (Україна)

Музичне вітання надсилає вам

Ведуча.      Ми переконалися, що наші  девятикласники пройшли дані серйозні випробування. А зараз трішки гумору. Я впевнена, і ви зі мною погодитеся, що успіх класу багато в чому залежить від старости. Якщо учні розуміють свого старосту,  як то кажуть, з пів - слова – то успіх їй гарантовано. Але наші учні розуміють старосту навіть без слів.

Випробування 4. Для винахідливих артистів.

Учні отримують завдання, де записано уривок пісні. Староста повинен за допомогою жестів, міміки показати цю пісню, ну а учні - її проспівати.

1.     Українська народна пісня «Несе Галя воду».

2.     Українська народна пісня «Розпрягайте, хлопці, коней».

Випробовування 5. Театрали

Вед.: 2. наступний наш конкурс «Театральний» (картки з завданнями)

         Ведуча.      Ви з гідністю пройшли випробування. Сьогодні ви вступаєте до дружньої родини старшокласників Поторицької школи  І-ІІІ ступенів

                           Старшокласником щоб стати,

                           Треба клятву вам прийняти.

Ведуча.      Ось і настав хвилюючий момент нашого свята – прийняття клятви старшокласника.

         Для прийняття клятви старшокласники  запрошуються на нашу сцену. Клятву зачитує голова шкільного учнівського  самоврядування. Старшокласники, до  прийняття клятви стояти струнко.

Клянемось бути гідними звання учня Поторицької школи

Ведуча. Оце так діти, молодці,

В дарунок вам буклети ці,

Ви  старшокласниками стали.

Настав той час, щоб вас вітали.

 ( Вручення посвідчень старшокласників. )

Музичне вітання.

1 учень.
Ми старшокласники!
Здійснилась наша мрія!
Ніколи не згасне у серці надія.
Все буде найкраще, і зможем ми з вами
Прославить країну своїми ділами.

В навчанні – завжди приклад подавать.
Дружити вірно, вчитись – на нідмінно
І школу нашу завжди прославлять.
3 учень.
Наші вчителі найкращі в світі,
Бо  працюють за новими формами в освіті.
Нові методи в навчанні всі використовують.
Тут і мозкова атака і різні «каруселі»,
Лише б діти на уроках були навчені й веселі.
4 учень.
А коли скінчиться всіх уроків час,
Цікаві гуртки чекають на нас.
Для спорту і пісні в нас місце знайдеться,
Фортуна не зрадить і не розминеться.
5 учень.
Таланти і здібності ми розвиваєм,
На конкурсах різних їх предсталяєм.
Хай лине до Києва слава про нас,
Покажемо ми найвищий там клас.

У кожного радісна усмішка сяє!
Всі дружні, веселі радійте за нас.
Прийшли вітати старшокласники вас!.

         Ведуча.      Вам бажаю щастя, добра і тепла,

Незгоди людські хай не чинять вам зла.

І тільки все добре в житті щоб велося,

Хай збудеться все, що іще не збулося.

Як сонце на небі щоденно сіяє

Так щастя в житті вашім хай розцвітає.!

Ми не забудемо тебе, Тарасе

Голос із мікрофона. Тарасові Григоровичу Шевченку, великому синові українського народу, його пророкові, який зупинив самознищення української нації, присвячуємо цей вечір.

            Ведучий. Україна…в одному лише слові бринить музика смутку й жалю…Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої боротьби за волю, в результаті якої – велетенське кладовище: високі в степу могили, руїна та прекрасна на весь світ, безіменна, невідомо коли і ким складена пісня. Тяжкий сон, подвійна неволя і темна ніч, як ворон. Тільки Дніпро з очеретами, тільки вітер з степовими могилами шепотіли ночами: «Гай-гай… умер прекрасний край…»

            Ведуча. Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки…Україна – це марні, обшарпані, голодні люди…ідуть вони на панщину, чорні та німі. Ідуть, дітей ведуть…Україна – це царське та панське безмежне свавілля…праця до сьомого поту...Україна – розкішний  вінок із рути та барвінку, що над ним світять заплакані зорі…

Ведучий.Поема жалю і смутку…краси і недолі…

Ведуча.Отже, одна з найсумніших сторінок у цій поемі належить невиданому в усі часи по всьому світі огненному її поетові. Легендарному поетові казкового краю…

Ведучий. Великому борцеві за волю своєї батьківщини, свого люду,за безмежно широку волю на всьому світі поневолених народів. За всіх поневолених, близький і далеких…

На сцену виходять 9 читців

1-й     Блаженна мріє,думонько-дитино,

 колисана ще  з молодості літ,

це ти йому курличеш журавлино

і зболеного кличеш в переліт

2-й     На теплі води, на вишневі зорі,

Де над тополями – Чумацький Шлях,

Несеш його змордованого в зморі,

З Дніпра лелієш хатою в полях

3-й     Вже й час йому спочити  на порозі,

Схиливши в тиші вдумливе чоло,

Бо ж доста був затриманий в дорозі

І довго дуже вдома не було

4-й     Давно вже визрів терен з того болю,

Що упокоїв матір молоду.

Та й наче вже спокутав гріх за волю,

Муштрований в солдатському ряду.

5-й    І він летить на отчу Україну,

За крила взявши пензель і перо.

Пора ж йому поставити хатину,

Щоб вікнами дивилась на Дніпро.

6-й    І щоб у тій маленькій благодаті,

В благословенному отім раю

Брати і сестри, на рідню багаті,

На долю не огнівались свою.

7-й     Будує хату з мрії голубої,

На покуть слово ставить,слово-клич.

Візьми його, народе, стань собою

І сам себе в тім слові возвелич.

8-й     Сповий дітей вишневим первоцвітом,

 та не писпи те слово в сповитку,

Хай буде їм високим заповітом,

Насущним хлібом стане на віку.

9-й     Бо прийде час – усіх покличе мати

І запитає кожного колись:

Чи не забув, з якої вийшов хати,

Звідкіль дороги в світ розпочались?

 (заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Шевченка. До неї підходить хлопчик )

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

 Мати. Так, мій синочку, правда.

(жінка сідає на лавку, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна метері)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світіла найясніше.

 Мати. Старайся, мій хлопчику.

Пісня «Садок вишневий коло хати»

Садок вишневий коло хати,

Ведуча. 9 березня 1814 року в с. Моринці Київської губернії, у сім´ї селянина кріпака Григорія Шевченка народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, Кобзар, батько українського народу.

Ведучий. Уже з дитячих років тарас виявляв надзвичайну допитливість розуму; особливо уважно прислухався він, коли,бувало, дід чи батько його на якесь свято починали розповідати про минувшину. Батько тараса був грамотний і для свого середовища доволі начитаний; розповідь його відзначалася релігійним характером. Він любив переказувати життя святих і різних подвижників благочестя.

Ведуча. Інший характер мала розповідь діда, живого свідка коліївщини, усі герої цього періоду української історії були йому добре відомі, і саме про них він любив святковими вечорами оповідати дітям та онукам.

Інсценізація уривка з поеми Федора Пантова «Малий Тарас»

(Дійові особи: дід Іван, Тарасик, діти)

Шевченки прокинулись рано,

І діти щебечуть давно.

Побачивши діда івана,

Радіють,гукають його.

-          Ми хочемо, хочемо казки

Про лиса і сірих  вовків.

-          А хто мені скаже, будь ласка,

Чий хлопчик в степу заблудив?

Поглянув Тарасик на діда

І щиро йому посміхнувсь:

-          Дізнались від дядька Свирида?

А з ним я додому вернув.

-          Дідусів мандрівник маленький,-

Старий пригорнув хлопчака.-

Без дозволу тата і неньки

Нікуди із цього двора.

Чи ви зрозуміли дідуся?

Тож будьте слухняні завжди,

Раділи, щоб батько й матуся,

Тарасику, чуєш? Гляди!

І знов до старого хлоп’ята

З проханням дитячим своїм…

-          Умовили ви, онучата,

Сідайте, про щось розповім.

Аж чути: - Заждіть-но хвилинку!

Сусід двох онуків веде,

Босоніж біжить Василинка,

І ще хтось до гурту іде.

Ой як нас сьогодні багато!-

Шевченко Іван посміхнувсь.

Тож слухайте, любі хлоп’ята, -

При цьому чомусь озирнувсь.

Було то давно, мої діти,

На нашій, на рідній землі,

Постав бідний люд проти шляхти-

Терпіти її вже не міг.

Знущались гнобителі польські,

Знущалася шляхта своя,

Жилося народу ой тяжко,

То пекло було – не життя.

І люди гострили сокири,

За зброю взялися вони.

Злякалася шляхта погана,

Тікати не знала куди.

Сміються вдоволені діти

(сидить-бо одна біднота

В полатаних сірих свитинах),

Не знаючи ще майбуття.

Вони ще малі, безтурботні,

Але вже не вільні вони,

І хоч обдаровані діти,

Та доля гірка кріпака.

І все ж піднесуть рідне слово,

Натиснуть пером на курок.

Комусь з них вклониться країна,

Її український народ.

Ведучий. Ще з дитинства Тараса вабила краса рідного краю. У мандрах міцно вкорінювались у хлопчикові любов до України, передана від народження з молоком матері, батьківською мовою, з оповідями діда.

Пісня

Сценка 1

(на сцені лавка, тин з квітами, трохи  далі – хата. Збоку на пеньку сидить дід. Виходить мати)

Мати. Уже й вечір, ніч от-от настане, а нашого Тараса ще й досі нема. Катре, іди-но пошукай його.

Заходить сусід.

Сусід. Вечір добрий вам, сусіди.

Мати . Доброго вечора й вам!

Сусід. (вмощується на лаву поряд з батьком)Зайшов погомоніти перед сном. А ви ще, мабуть, і не вечеряли?

Мати. Та нам оце такий клопіт, що вечеря не в вечерю; хлопець наш десь дівся. Зранку як пішов, то ще й досі немає, вже й обшукали всюди – як у воду впав.

Сусід. Нічого, знайдеться.Може, заснув десь у бур´янах … Такий лобатий не пропаде.

Катря. (вбігає) Мамо, тату, дивіться! Ось наш волоцюга! З чумаками прийшов.

Сусід. (встає).А й справді він, Тарас.

Батько. (встаючи). Де ж це ти був?

Тарас. У полі був та й заблудив…

Мати. Ех ти, приблудо. Увесь день у мандрах, ще й не їв, мабуть, нічого. Ходи-но в хату вечеряти.

Мати, Тарас і Катря виходять за сцену.

Сусід (до батька). Ох дав Бог неділеньку святу – то хоч трохи одпочинемо.

Батько. Еге ж…А від завтра знову на панський лан спину гнути до пізньої ночі. Хіба тут одпочинеш? Ті пани все б нові укази видумували, аби людей у більше ярмо затягти.

Мати (виходячи з хати). Ви тільки-но послухайте, що наш малий вигадує! І старий не додумає того збрехати; каже, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ти ворота, куди сонце заходить на ніч. Ой, що з нього буде?

Сусід. Усі на нашому кутку кажуть, що з вашого Тараса щось добряче вийде.(До діда після паузи). Діду, розкажіть-но нам про Коліївщину та Залізняка й Гонту.

Входять Тарас та Катря

Сусід. Ви ж,кажуть, теж були в гайдамаках?

Дід. Еге ж! гайдамаки! Ото були олюди.

Тарас сідає коло діда

Хвалилися гайдамаки,

На Умань ідучи:

«Будем драти, пане-брате,

З китайки онучі».

От якби знов та на панів, та за волю!.

Батько. Тарасе, а ти чого не йдеш спати?

Дід. Та хай уже слухає, виросте – розкаже своїм дітям та онукам.

Тарас (виходить на сцену)

Сини мої, гайдамаки,

Світ широкий, воля –

Ідіть, сини, погуляйте,

Пошукайте долі.

Ведуча. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в науку. Дивна це була наука. П’яниця-дяк навчав дітей за церковними книгами. За найменшу провину карав своїх учнів різками.

Інсценізація уривка із п’єси Іванни Блажкевич «Тарас у дяка»

(сцена представляє сільську хату. Одні двері виходять до сіней, другі до пекарні. На стіні під іконами висить нагайка.)

Тарас. Привів мене батько грамоти навчити.

Щоб мені на світі було легше жити.

Щоби я тут вивчив титли і глаголи

І вийшов мудрішим з дяківської школи.

(по хвилі)

Жалко мені було домашніх кидати.

Недавно померла моя добра мати…

Лишились: Катруся, Марійка, Ірина,

Осип і Микита. Як наша родина

Зосталась без мене, там в батьківській хаті,

В нужді і нестатках. Одним лиш багаті

Ми були: любов´ю, яка нас зв’язала.

Кохайтесь! Любіться!- ненька нас навчила.

Сестра Катерина ділиться зі мною

Кожним куском хліба, кожною їдою.

Вона рідну матір мені заступила

Як я де зблукаюсь, то вона шукала

За мною так довго, шукала без впину

Аж поки не найде малого хлопчину.

І в хату приведе,

Накормить, обмиє…

І подертий одяг випере, обшиє.

(Іван і Петро входять, оглядають Тараса)

Іван. Тебе в науку дяк прийняв?

Петро. А чуба вже тобі намяв?

Іван. Також він заледве що прийшов!

Тарас. За що ж бо мені мняти чуба?

Петро. Бо чарочка дякові люба.

Іван. Він ще на гречці клячати…

Петро. Або будеш ти в бочці тачатись.

Іван. Або як всипле з берези каші!

Петро. Ось які бачиш гаразди наші.

Тарас. Ну…а наука?

Петро. Це чиста мука!

Читаєш «Аз» - дяк по чолі тряс!

Дійдеш до «буки», він різку в руки…

А при «глаголі» вже чуєш болі.

Тарас. Е-е! тим мене не злямаєш!

Петро . Не такого ще зазнаєш!

Тарас. Все ж не кину я науки!

Петро. То ж готовий будь на муки.

Дяк.(входить підпитий, глядить грізно на хлопців. Петро Іван присмирніли, дяк з криком.)

Що? На раді ви тут знов?!

Нема води, ані дров,

А вам то все байдуже?

(Петро хоче втікати, той схопив Петра за обшивку)

Зачекай-но мій друже!

Не спіши так дуже.

Хто ж картопель наструже?

(до Івана)

А хата вже метена?

Дармоїди прокляті!

Лиш мені рабо тати?

Готову миску, ложку

Під носи вам подати?

Я тут до вас візьмуся!

(до Тараса)

А ти що там думаєш?

Теж роботи не маєш?

Чекаєш, що матуся

Кулешику наладить?

По голівці погладить?

О! це пиши пропало!

Хіба б мене не стало,

Щоб ти мав дармувати!

Внести води до хати!

(Петро сідає біля кошика із картоплею, обирає картоплю, Іван бере віник, замітає хату, Тарас бере коновку і виходить)

Пісня

Ведучий. Та недовго тривала Тарасова наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею померла мати.

Ведуча. Недовго після смерті матері помер і батько. І вмираючи, він висловив знаменне пророцтво щодо майбутнього сина: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не абияким чоловіком: з нього буде або щось добре, або велике ледащо; для нього моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».

Ведуча. Втративши усяке терпіння зносити далі шкільне життя, Шевченко втік до диякона-маляра.

Інсценізація уривка з п’єси «Тарас у дяка».

(тарас сидить за столом і пише в зошиті)

Катерина. Ти сам в хаті? Чуєш брате?

Тарас. (не бачить Катерини).

Є на світі воля,

Та хто її знає?

Є на сіті доля…

Та хто її має?

Катерина. (гладить Тараса по голові). Моя кохана, бідна дитино!

Тарас. Це ти, сестричко? Ах! Катерино!

          Як мені тяжко…як гірко жити!

          Скільки прийшлося вже сліз пролити…

Катерина. Що я пораджу? Терпи, дитино!

Тарас. ні я не в силі! Я його кину!

 Не дам знущатись так над собою!

Катерина. Братчику милий! Господь з тобою!

            Де ж ти дінешся?

Тарас. піду світами…

Нема вже в мене ні батька, ні мами…

А світ широкий…

Катерина.

Не роби цього!

Не кривав, брате,

Серденька мого.

Краще, Тарасе. Ось тут останься

Я тебе прошу! На мене зглянься.

                        (розв’язує вузлик)

Я тут принесла тобі немного.

Кусничок масла й хліба смачного.

Хотіла б довше в тебе сидіти,

Але за мною плачуть десь діти.

Будь здоров, брате!

            (цілує Тараса вголову і виходить)

Тарас. (сам) і пішла з хати…

Моя сестричка Катерина.

Моя розрада – потіха єдина.

            (задумується)

Доле моя! Доле!

Де тебе шукати?

            (ховає зошит в халяву)

Ні! Я не в силі вже терпіти

Довше побої і наругу!

Чейже ж знайду службу другу.

Може не всюди так б´ють діти?

Не допускають їх до освіти…

Втечу світами від дяка!

Не хочу того п’ятака .

Катерини вузлик візьму з собою,

Щоб перекусити було що в дорозі.

Ведучий. Незабутнім у житті Шевченка став день 22 квітня 1838 року.. у цей день його друзі, російські друзі й українські діячі(художники Брюллов, Сошенко, поет Жуковський), вручили Шевченку відпускну, викупивши талановитого кріпака з неволі в пана Енгельгарда. Перед молодим Тарасом відкрився широкий шлях у мистецтво.

Ведуча. І Тарас Григорович виправдав їхні надії. У 1840 році сталася подія, що не лише близьким друзям, а й усьому світу засвідчила: народився Поет.

Ведучий. Перша книжечка під назвою «Кобзар» містила лише 8 творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ´яненка », «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

Ведуча. За участь у Кирило-Мефодіївському братстві 1847 році Шевченка заарештували. І знову в його поезії звучать мотиви боротьби, протесту.

На сцену входить Шевченко(старшокласник у костюмі інтелігента 19 ст.) і декламує

Шевченко.

Неначе праведних дітей,

Господь, любя отих людей,

Послав на землю їм пророка:

Свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

Неначе наш Дніпро широкий,

Слова його лились,текли

І в серце падали глибоко!

Огнем невидимим пекли

Замерзлі душі

«Пророк»

Ведучий.Народжений від національної печалі, гніву й образи за зганьблену честь України, Тарас Шевченко був посланий на нашу землю

…свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

Його слово було таким гарячим, що обпікало серце кожного справжнього українця невидимим вогнем.

Ведуча. Коли Шевченко творив свого «Пророка», Україна німувала, знеможена тяжким ярмом і приспана власними лжепатріотами, які на все це дивились та мовчали, та мовчки чухали чуби. Ці німії, подлії раби, підніжки царськії, лакеї Капрала п’яного не воліли прокидатися від рабського сну.

Шевченко

Либонь, уже десяте літо,

Як людям дав я «Кобзаря»,

А їм неначе рот зашито,

Ніхто й не гавкне, не лайне,

Неначе й не було мене…

Для кого я пишу? Для чого?

За що я Вкраїну люблю?

Чи варт вона огня святого?

Ведучий. Такої гіркої правди,оголеної до самого нерва національної гідності, ніхто ще на висловлював. Гнів і ненависть Шевченка були від великої любові до України і невтишимого болю за неї.

Шевченко

Україно!Україно!

Оце твої діти,

Твої квіти молодії,

Чорнилом политі.

Московською блекотою

В німецьких теплицях

Заглушені!...Плач, Україно!

Бездітна вдовице!

Пісня

Моя Україно

1 хлопець

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно!

За що тебе сплюндровано,

Зо що, мамо, гинеш!

2 хлопець

Нема правди, не виросла,

Кривда повиває.

Всі.

Тажко, важко,

Кат панує

3 хлопець

Тяжко жить на світі,

1 дівчина

А хочеться жить:

Хочеться дивитись, як сонечко сяє,

Хочеться послухать,як море заграє,

Як пташка щебече, байрак гомонить.

Всі дівчата

Як весело жить!

2 дівчина

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають…

Рай та й годі!

4 хлопець

А подивився та й спитай!

3 дівчинка

Що там твориться у тім раї!

Всі хлопці

Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить.

5 хлопець

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві.

4 дівчина

Чорніше чорної землі

Блукають люди; повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур´яном поросли.

Село неначе погоріло,
неначе люди подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!

5 дівчина

…а онде під тимном

Опухла дитина – голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне.

1 дівчина

…а он розпинають

Вдову за подушне, а сина кують,

Єдиного сина, єдину дитину,

Єдину надію! В військо віддають!

3 хлопець

І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає –

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують…

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають…

2 хлопець

А братія мовчать собі,

Витріщивши очі!

Як ягнята: «Нехай, каже,

Може, так і треба!»

Всі дівчата

Чи буде суд!

Всі хлопці

Чи буде кара!

3 дівчина

Царям, царятам на землі!

Всі хлопці

Чи буде правдв між людьми?

Всі дівчата

Повинна буть,

4 хлопець

Смійся лютий враже!

Та не дуже…

Всі дівчата

Наша дума, наша пісня

Не вмра, не загине

5 хлопець

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

Всі

І будуть люди на землі

5 дівчина

Встане Україна

І розвіє тьму неволі.

Всі дівчата

Світ правди засвітить

Всі хлопці

І буде правда на землі.

Всі дівчата

Сонце йде

Всі

І за собою день веде.

4 хлопець

А ти, моя Україно,

Безталанна вдово,

Я до тебе літатиму

З хмари на розмову.

На розмову тихосумну,

На раду з тобою;

Опівночі падатиму

Рясною росою.

Порадимось, посумуєм,

Поки сонце встане,

Поки твої малі діти

На ворога встануть.

Всі

Поховайте та вставайте,

Кайдане порвіте

І вражою злою кров´ю

Волю окропіте.

І мене в сім´і великій ,

В сім´ї вольній, новій,

Не забудьте пом´янути

Незлим тихим словом.

Ведучий. У 1859 році Шевченко востаннє поїхав в Україну. Ходив кручами Канева, мріяв оселитися біля свого улюбленого Дніпра. Не судилося. 10 березня 1861 року перестало битися серце Кобзаря.

1 хлопець

По довгій неволі хотів тут віку дожити,

На княжій горі, над коханим своїм Дніпром.

Вже так натомився за краєм своїм тужити,

Що вірші,здавалось, ридають уже під пером.

2 хлопець

Сльоза закипає. Душа посварилася з Богом.

А небо, а простір, а це під горою село!

І так же тут любо! Дніпро під самим порогом.

І тільки порога, порога чомусь не було…

3 хлопець

Отут, на руїнах княжого міста Родні,

Над берегом чистим моєї святої ріки

На славі минулій стою у безславнім сьогодні,

З минулої слави дивлюсь у прийдешні віки!

Ведуча. Хай і нині обпікає примерзлі наші душі вогонь слова безсмертного Тараса.

Ведучий. Хай воскресне пророк у душі кожного українця і пребуде в помислах і діяннях його задля добра України.

Ведуча. Це заради всіх нас, мертвих, живих, і ненароджених земляків в Україні і не в Україні він, ридаючи, благав у Господа:

            Подай душі убогій силу,

            Щоб огненно заговорила,

            Щоб слово пламенним взялось,

            Щоб людям серце розтопило,

І на Україні понеслось,

І на Україні святилось

Те слово, Божеє кидало,

кидало істини…

голос із мікрофона «коли б…»

Коли б уміли ми любити так, як він

любив людей і Україну рідну,-

давно уже б злетілися з усіх чужин

у тихий рай, на Землю Заповітну.

Коли б уміли ми ненавидить, як він

Ненавидів сваволі й зла потвору,-

Ніколи в світі не ходили б на поклін

До чужаків – і в найскрутнішу пору.

Коли б уміли ми молитись так, як він

Молився непорочними устами,-

Сам Утішитель найскорботніших хвилин

Ісус, Син Божий, був би всюди з нами.

Ведучий. Ми, учні, повинні дорожити Шевченком. Любити Україну, як любив її поет. Берегти її, яек берегли  наші діди і прадіди.

Ведуча. Ми повинні читати його твори і наша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов світу. Учітеся, шануйте батьків, живіть дружно – учив Тарас Григорович Шевченко. І це сьогодні головне наше завдання.

Звучить пісня на слова Шевченка «Заповіт»